У світі, де війна в Україні стає все більш затяжною та руйнівною, питання про майбутнє країни та її територіальної цілісності набуває надзвичайної важливості. Нещодавні заяви високої представниці ЄС з питань зовнішньої безпекової політики Каї Каллас викликали значний резонанс, підкреслюючи потенційні небезпеки, пов’язані з будь-якими територіальними поступками до Росії.
Каллас наголошує, що російська стратегія переговорів часто базується на психологічному тиску та маніпуляціях. Москва починає з амбітної, але нереалістичної вимоги, потім використовує ультиматуми та погрози силою, а на Заході, під впливом емоційного тиску, виникають спроби знайти компроміс, який фактично вигідний Росії. Наприклад, німецькі опитування показали, що значна частина населення виступає за територіальні поступки України в обмін на мир. Але, як застерігає Каллас, це – пастка, яка може призвести до ще більшого жаху.
«Росіяни хочуть, щоб ми обговорювали, від чого Україна повинна відмовитися заради миру, при цьому повністю ігноруючи той факт, що сам Кремль досі не пішов на жодні поступки», – пояснює дипломатка. Замість того, щоб розглядати можливі компроміси, Москва намагається виграти час і послабити позиції Заходу. Вона продає ідею «компромісу», якщо зберегти території, які вже захопила силою, приховуючи при цьому надмірні вимоги.
Каллас наголошує, що прийняття будь-яких територіальних поступок лише ускладнить ситуацію. «Винагородою за агресію буде більше війни, а не менше», – підкреслює вона. Ця думка спирається на історичний досвід, зокрема на події, пов’язані з «Мюнхенською мовою» 1938 року, коли спроби умиротворення агресора лише посилили напад.
Подібні застереження підкреслюють необхідність невідхильного захисту територіальної цілісності України та твердої позиції Заходу у підтримці її суверенітету та незалежності. Історія показує, що умиління агресора – це не шлях до миру, а лише спровокування подальшої ескалації конфлікту.
About the Author
