Володимир Миколаєнко, колишній мер Херсона, повернувся на Батьківщину у День Незалежності після майже трьох з половиною років у російському полоні. Ця історія – не лише про фізичне визволення, але й про боротьбу з психологічними травмами та втрачене майбутнє.
Перші слова після звільнення – не радості, а несподіваності: “Я поки що не можу усвідомити, що дійсно на волі”. Він опинився в транзитній камері, де стикнувся з усвідомленням, що його зцілення потребує суттєвої підтримки. Молодий військовослужбовець, який пережив значні психологічні травми, потребував реабілітації та медикаментозного втручання. Він бачив, як інші, молодші за нього, намагалися вижити в таких умовах, і розумів, що це не просто виживання, а боротьба за життя.
Володимир розповів про жахливі умови у полоні, де багато хто, в тому числі його співкамерник, загинув. Він наголошує: “Там їх убивають і фізично, і морально”. Ексмер згадує, що їх виживали не лише фізично, але й морально, розуміючи, що молодим, не маючи сімей та майбутнього, набагато важче. Його погляд на свободу та цінності – це пам’ятка для кожного: “Головне, щоб у холодильнику, вибачте, лежала ковбаса або хліб. Так от, я хочу сказати: друзі, це не головне. Головне – справді свобода”.
Історія Миколаєнка – це історія в першу чергу про те, як важливо цінувати свободу, особливо після пережитих втрат та страждань. Він нагадує нам, що наблизити втрачене, – це не лише фізичне повернення, але й підтримка тих, хто повернувся, щоб вони могли відновитися та знову стати частиною життя.
Додаткова інформація про Миколаєнка: на посаді мера він відомий був своїм неприйняттям проросійських наративів. Після окупації Херсона росіяни намагалися змусити його визнати Романа Шухевича героєм, на що він рішуче відмовився. Його викрадення сталося 18 квітня 2022 року, а його відмова від обміну на користь тяжкохворого полоненого, сталася ще в 2022 році, що унеможливило подальші спроби обміну.
About the Author
