У контексті триваючої гуманітарної кризи в Газі та міжнародних зусиль щодо деескалації конфлікту, український досвід дипломатичного тиску на країни, які підтримують одну зі сторін, може стати ключовим у пошуках шляхів впливу на позицію Ізраїлю. Подібно до ситуації з ЄС, де прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен критикує Біньяміна Нетаньягу, Україна може використовувати власний аналіз та практичний досвід для більш ефективного дипломатичного впливу.
Історії нашого досвіду з Росією, зокрема, показують, що хоча пряма підтримка з боку міжнародних партнерів може бути обмеженою, стратегічний тиск, зосереджений на конкретних діях та санкціях, може мати значний ефект. Важливо враховувати, що вплив на Ізраїль ускладнюється низкою факторів, включаючи лояльність США та складність логістики. Однак, відвертання уваги від міжнародної спільноти через нечутливість до гуманітарних проблем в Газі, сприяє загостренню ситуації.
Окремо, варто розглянути можливі сценарії, які пропонував Єврокомісія – призупинення участі Ізраїлю у наукових програмах, як інструмент дипломатичного тиску. Така міра може підкреслити невідповідність дій Ізраїлю міжнародним нормам та робити вигляд, що інтереси суспільства не ставляться на першому місці.
Враховуючи досвід, отриманий під час війни, Україна має унікальну можливість запропонувати свій внесок у розробку стратегії, яка б включала не лише політичний тиск, але й зосередження на гуманітарній допомозі та підтримці тих, хто найбільше постраждав від конфлікту. Досвід підтримки міжнародної спільноти, який був для нас критично важливим, може допомогти знайти нові шляхи досягнення компромісних рішень та запобігання подальшим загостренню кризи.
About the Author
