Зростає занепокоєння в ЄС щодо можливого використання Туреччини як «ворота» для прихованого імпорту російського газу, незважаючи на зусилля Брюсселя щодо повної відмови від російських енергоресурсів до кінця 2027 року.
Небажання Анкари повністю підтримати європейський план, який передбачає повне припинення імпорту газу та нафти, створює ризики для енергетичної безпеки Європи. Туреччина, завдяки своєму географічному положенню, є ключовою транзитною країною для імпорту енергоресурсів до ЄС.
У відповідь на занепокоєння європейських колег, у Міністерстві закордонних справ Туреччини заявили, що санкційні заходи Євросоюзу – справа європейських країн, але підкреслили, що Туреччина застосовуватиме лише санкції, схвалені Радбезом ООН. Водночас, вони визнали, що зростаюча роль Туреччини як транзитної країни, особливо з урахуванням її потенціалу як «хабу» для російського газу, збільшує ризики.
Європа посилює моніторинг потоків газу, щоб унеможливити приховування імпорту російського газу. Однак, якщо Туреччина не забезпечить повноцінну та прозору співпрацю у питанні моніторингу, країни ЄС не зможуть точно визначити походження газу, який надходить через цю країну.
Ситуацію ускладнюють існуючі застереження, які висловлюють деякі європейські країни, зокрема Угорщина та Словаччина, а також Франція та Бельгія – два найбільших покупці російського скрапленого природного газу (СПГ).
Зростаючі ризики змушують Європу переглянути стратегії енергетичної безпеки та посилити контроль за потоками газу, щоб унеможливити використання Туреччини для обходу санкцій та забезпечення енергетичної незалежності.
About the Author
