Рішення Вищого суду Європейського Союзу щодо встановлення критеріїв визначення «безпечних» країн для репатріації шукачів притулку викликало обурення та критику з боку багатьох політичних сил, зокрема прем’єр-міністерки Італії Джорджиї Мелоні. Суть питання полягає в тому, що суд встановив, що країни-члени ЄС можуть створювати власні списки безпечних країн за межами Євросоюзу, але лише за умови, що ці оцінки повністю обґрунтовані та засновані на публічних джерелах інформації.
Це рішення має значний вплив на політику, що проводиться Італією в сфері міграції. Італія вже давно застосовує жорстку політику щодо нелегальних мігрантів, що включає прискорену репатріацію та обмеження діяльності благодійних організацій, які займаються рятуванням мігрантів у Середземному морі. У рамках цієї політики було укладено двосторонню угоду з Албанією, в результаті якої було створено центри для тимчасового утримання мігрантів, які подають на притулок в Італії.
Однак, рішення суду поставило під сумнів легітимність цих центрів. Італійські суди визнали протиріччя між указом уряду Італії та положеннями законодавства ЄС щодо критеріїв безпеки для мігрантів з різних країн. Це призвело до зупинки функціонування центрів, оскільки суди не могли визначити, чи відповідає Албанія вимогам ЄС щодо безпечної країни.
Справа набула значного політичного значення, оскільки вона піднімає питання про баланс між суверенними правами держав-членів ЄС та потребою у єдиній політиці у сфері міграції. Розбіжності в підходах до цієї проблеми можуть призвести до конфліктів та ускладнити співпрацю в рамках європейської інтеграції. У випадку з Італією, рішення суду підкреслює складність пошуку ефективних рішень для проблем міграції та необхідність обговорення цих питань з урахуванням всіх факторів, включаючи правові та політичні аспекти.
About the Author
