У п’ятницю, 1 серпня, суд Європейського Союзу висловив занепокоєння щодо законності італійського підходу до використання списку «безпечних країн» для відправки мігрантів до Албанії, поки чекається на рішення щодо їхніх заяв про надання притулку. Reuters повідомляє, передаючи інформацію від «Європейської правди».
Суд ЄС визнав, що Італія має право прискорювати розгляди заяв про надання притулку особам з країн, які включені до цього списку. При цьому суд наголосив, що Італія має право самостійно визначати, які країни вважає ‘безпечними’, але це визначення повинно відповідати високим правовим стандартам та забезпечувати доступ заявникам та судам до доказів, що підтверджують це класифікацію, а також право на оскарження.
Суд також підкреслив, що країну не можна вважати ‘безпечною’, якщо вона не забезпечує належного захисту для всього свого населення. Це ключовий момент, який підтримали італійські судді, які вже висловлювали занепокоєння з цього приводу.
Конкретна справа стосувалася двох громадян Бангладеш, яких італійські власні рятували в морі та доставили до італійського центру утримання в Албанії, де їхні заявки на притулок були відхилені, оскільки Італія класифікувала Бангладеш як ‘безпечну’ країну.
За часів прем’єрства Джорджії Мелоні, Італія проводила жорстку політику щодо нелегальних мігрантів, пришвидшуючи їхню репатріацію та обмежуючи діяльність благодійних організацій, які займаються порятунням мігрантів у Середземному морі. Італія уклала двосторонню угоду з Албанією про створення двох центрів для тимчасового утримання мігрантів, які подають заявки на притулок в Італії. Було побудовано два центри для утримання мігрантів в Албанії – це була перша подібна угода між країною ЄС та країною, що не входить до ЄС, яка займається перенаправленням мігрантів. Однак, ці центри були майже порожніми, оскільки італійські суди виявили суперечності між указом уряду Італії та законодавством ЄС щодо визначення ‘безпечних’ країн. Європейська комісія запропонувала механізм повернення нелегальних мігрантів, який передбачає створення центрів для їх утримання в третіх країнах.
About the Author
