Удари України по критичній інфраструктурі Росії, зокрема по нафтогазовим підприємствам, не лише завдають економічних втрат агресору, але й створюють значний тиск на внутрішню ситуацію в країні. Ця стратегія, розроблена ще наприкінці 2023 року, направлена на ослаблення російської економіки, а головне – на спростування уяви Кремля про незламність.
Довго часу адміністрація Байдена застерігала про ризики зростання цін на нафту, але з літака 2025 року, коли США відмовилися засуджувати атаки, Україна змогла досягти значних результатів. Згідно з даними, РФ втратила від 17% до 20% своєї нафтопереробки. Це призвело до відчутного дефіциту палива та зростання цін на нього на внутрішньому ринку, що, в свою чергу, посилював соціальний тиск на Кремль.
Як зазначає колишній радник Міносвіту України Сергій Кузан, «Удари українських дронів по нафтопереробним заводам досягають того, чого не змогли самі лише санкції». Російська пропаганда намагається пояснити черги на АЗС підвищеним сезонним попитом та позаплановими ремонтами, але реальна причина – руйнування нафтопереробних заводів уламками дронів.
Ця стратегія відсилається до аналогічної ситуації під час Першої світової війни, коли дії імператора Миколи II, що призвели до внутрішніх проблем та суспільних заворушень, стали небезпечнішими, ніж зовнішня агресія. Таким чином, удари по критичній інфраструктурі стають потужним інструментом в рамках стратегії України, що має як ліквідаційний ефект на російську економіку, так і дестабілізувати внутрішню ситуацію в країні.
About the Author
