Переговори Дональда Трампа та Володимира Путіна в Анкориджі викликали незрозумілість та посипалися скептицизмом у міжнародній спільноті. Хоча президент США заявив про ‘принципову домовленості’, що стосуються ‘обміну територіями’ між Україною та Росією, реальний характер цих домовленостей залишається в тіні.
Згідно із заявами Трампа, ключовою умовою є згода України на передачу частини території Росії, в обмін на гарантії безпеки, які не будуть включати в себе членство в НАТО. Президент США високо оцінив цей ‘обмін’, називаючи його ‘50 на 50’, та закликав Володимира Зеленського ‘зробити крок’ у бік підписання угоди, враховуючи ‘велику силу’ Росії. Однак, відсутність конкретики щодо обсягів переданих територій та механізмів забезпечення безпеки викликає серйозні занепокоєння.
У той час як Трамп зосереджується на ‘згоді’ України, міжнародна реакція виявилася вкрай скептичною. Європейські лідери застерігають від повернення до подібних сценаріїв, натякаючи на паралелі з Мюнхенською конференцією 1938 року, де подібна бездіяльність призвела до катастрофічних наслідків. Німецький дипломат Ішингер висловив сумніви щодо успішності переговорів, підкреслюючи неможливість досягненням прогресу у даних обставинах.
Більше того, українська конституція чітко визначає статус територій, що робить будь-які ‘обміни’ потенційно неможливими. Ситуація підкреслює важливість стримування будь-яких непродуманих кроків та посилення міжнародної підтримки України у захисті її суверенітету та територіальної цілісності. Ключовим питанням залишається не лише досягнення ‘договору’, але й забезпечення надійного механізму його виконання та захисту від будь-яких зловживань.
About the Author
