Візит угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто до Києва викликав хвилю реакцій та перегуків у політичному дискурсі щодо майбутніх відносин між Угорщиною та Україною. Після конструктивної зустрічі з віцепрем’єр-міністром України Тарасом Качкою, Сійярто знову заявляє про незмінність претензій Будапешта, підкреслюючи, що Угорщина не бачить перспектив членства України в ЄС.
У центрі уваги – традиційний перелік вимог угорської сторони, зокрема, повернення «усіх прав», які існували до 2015 року, для угорської меншини в Україні. Сійярто наполягає на «тиску ЄС», який, за його словами, змушує Україну відступати від важливих реформ у сфері боротьби з корупцією.
Крім цього, міністр закордонних справ Угорщини продовжує висловлювати стурбованість щодо безпекової ситуації в країні, зокрема, щодо ударів по нафтопроводу «Дружба», які, за його словами, шкодять лише Україні. Сійярто наголошує на ключовій ролі Угорщини як постачальника електроенергії та газу для України, та критикує перспективи членства України в ЄС, вважаючи їх суперечливими до економічних та безпекових інтересів Угорщини.
Не дивлячись на публічні заяви, Будапешт продовжує йти на кроки, які, з одного боку, можуть розглядатися як спроба встановити позитивні відносини (відкриття угорсько-української школи, підтримка українських дітей, налагодження транспортних маршрутів), а з іншого – чітко демонструють наполегливість у вимогах, що роз’єднують дві країни.
У контексті дипломатичних зусиль, обговорення між Сійярто та Качкою було оцінено як ‘конструктивне’, ‘змістовне’ та ‘прагматичне’, з проясненням ‘відсутності проблем по суті’ та наявності ‘рішень’ щодо всіх 11 пунктів, висунених угорською стороною. Однак, перспективи реалізації цих рішень залишаються невизначеними, підкреслюючи складність та багатогранність відносин між Угорщиною та Україною.
About the Author
