Попри активну дипломатичну діяльність та підтримку міжнародного співтовариства, перспективи досягнення миру в Україні залишаються туманними. Гвендолін Сассе, директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень, зазначає, що ключові перешкоди – відсутність реальних переговорів, відсутність угод про гарантії безпеки та відсутність політичної волі з боку Росії.
Ефективність численних зустрічей, включаючи переговори у Парижі, де об’єдналися 35 країн «коаліції охочих», не принесла суттєвих результатів. Декларація, прийнята в результаті цих переговорів, є радше загальним твердженням намірів, а не конкретним планом дій. Документ передбачає створення механізму моніторингу припинення вогню, підтримку ЗСУ, створення багатонаціональних сил для України та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Водночас, готовність країн Заходу розмістити війська в Україні, як резервний механізм, залишається невизначеною.
Російські атаки на енергетичну інфраструктуру, особливо в зимовий період, свідчать про продовження війни та ігнорування будь-яких зусиль з досягнення припинення вогню. Президент Путін, за словами експертки, має стратегічну мету, що не передбачає термінових переговорів, і, як наслідок, продовжує маневрувати, використовуючи затримки у переговорах.
Поточна ситуація характеризується створенням ситуативних союзів поза межами традиційних міжнародних інституцій, що робить мирний процес ще більш складним та невизначеним. Довгострокова безпека України без конкретних гарантій від Росії залишається ключовим викликом, що визначатиме майбутній світовий порядок.
About the Author
