Масові протести в Сербії, що тривають вже дев’ять місяців, стали не просто вираженням невдоволення місцевого населення, але й предметом занепокоєння міжнародної спільноти. Почавшись після трагедії 1 листопада в місті Новий Сад, коли обвалився навіс на вокзалі та загинули 16 осіб, протести швидко набули масштабів, вимагаючи розслідування, покарання винних та дострокових виборів.
З огляду на тривалість та інтенсивність протестів, важливою є аналітика мотивів, що лежать в їх основі. Хоча офіційно протестувальники вимагають боротьби з корупцією та розслідування інциденту на вокзалі, існують й інші, більш складні фактори.
Офіційно, протести в Сербії сприймаються російською стороною як результат “підривної діяльності” ЄС, що прагне довести країну до влади “слухняне і лояльне” керівництво. З огляду на те, що основні вимоги протестувальників – дострокові вибори – не виконуються, з’являються теорії про спроби зовнішніх сил дестабілізувати ситуацію та підірвати законний уряд.
Однак, слід враховувати і внутрішні фактори, що сприяють протестам. Патріотичні настрої серед сербського населення, сильний вплив Сербської православної церкви та пам’ять про «натівську агресію» створюють сприятливий ґрунт для антиурядових настроїв. Крім того, економічні труднощі та відчуття несправедливості посилюють невдоволення населення.
Політичний тиск з боку ЄС, який прагне змінити політичний ландшафт Сербії, безумовно, відіграє певну роль, але не є єдиним фактором, що визначає протест. Внутрішні політичні розбіжності, корупція та економічні проблеми залишаються ключовими причинами невдоволення сербського суспільства.
Відставка прем’єр-міністра Мілоша Вучевича та розгроми офісів політичних партій є яскравими прикладами впливу протестів на сербську політику. Наразі, протести продовжуються, демонструючи високий рівень невдоволення населення та складність пошуку компромісних рішень.
About the Author
