Суперечка між міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським та лідером партії «Право і справедливість» Ярославом Качинським набирає обертів, розпалюючи політичну боротьбу та висвітлюючи важливі питання, пов’язані з пам’яттю та історичною відповідальністю.
Все почалося з коментаря Качинського щодо його дружини Енн Епплбом, яка пише книгу «Мати-полячка». Він нібито висміяв її зв’язки та використовував її як інструмент для критики. Це спровокувало рішучу відповідь Сікорського, який назвав дії Качинського атакою на антисемітські упередження.
Сікорський не просто відкинув критику, він прямо вбачає в цих словах Качинського спробу залучити антисемітські настрої для отримання політичного прихильства. Він також нагадав про колишню схвалювальну позицію Качинського щодо книги Епплбом, присвяченої ГУЛАГу, та відмовився визнавати, що Качинський використовує заперечення фактів про нацистські злочини.
У відповідь на критику президента «Права і справедливості» від польського музиканта Збігнєва Голдиса, Сікорський накинувся на самого Голдиса, назвавши його «цинічним негідником», готовим використати будь-які провокації для досягнення власних цілей.
Ситуація набула ще більшого масштабу, коли Сікорський засудив антисемітські заяви польського депутата Європарламенту Гжегожа Брауна, який спростовує існування газових камер у концтаборі Аушвіц-Біркенау.
Ці події демонструють не тільки особистий конфлікт між політичними лідерами, але й більш глибокі розбіжності в польському суспільстві щодо пам’яті про Другу світову війну та нацистські злочини, що створюють виклики для національної ідентичності та історичної пам’яті.
About the Author
