Конституційний суд Німеччини встановив чіткі межі використання вірусів-троянів та іншого шпигунського програмного забезпечення правоохоронними органами. Суд визнав, що застосування таких інструментів допустиме лише у надзвичайно серйозних кримінальних справах, що розслідуються з порушенням закону.
Такі рішення було прийнято після тривалих суперечок, що виникли через поправки до кримінального законодавства Німеччини, що передбачали можливість для поліції заражати комп’ютери та смартфони підозрюваних спеціальним програмним забезпеченням. Правозахисні організації критикували це положення, вважаючи його надмірним втручанням у приватне життя.
Судді у Карлсруе зауважили, що правоохоронні органи можуть використовувати шпигунське ПЗ лише у випадках, коли йдеться про злочини, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від 10 років і більше. Водночас, суд констатував, що визначення цього права є надмірно широким, і масштабний нагляд не повинен застосовуватися у випадках, коли йдеться про “простіші” злочини.
На практиці, використання шпигунського програмного забезпечення у слідчих діях залишається рідкістю, через технічну складність та інші фактори. Проте, нещодавні події, зокрема затримання підозрюваних у змові “рейхсбюргерів” та залучення до розслідування Генріха XIII, князя Ройс, продемонстрували, що навіть у випадках, коли йдеться про серйозні політичні злочини, правоохоронні органи можуть використовувати інструменти, що дозволяють збирати інформацію та відстежувати дії підозрюваних.
About the Author
