Після довгих та складних переговорів, головний альянс прихильників незалежності Нової Каледонії офіційно відхилив пропонований Парижем план нового статусу для архіпелагу. Угода, яка була підписана минулого місяця, передбачала створення «держави в державі» – Нова Каледонія з певними атрибутами самоврядування, включно з контролем над зовнішньою політикою та подвійним громадянством. Однак, ключовим моментом стала відсутність у пропозиції положень про проведення нового референдуму щодо повної незалежності, що стало неприйнятним для Канакського соціалістичного фронту національного визволення (FLNKS).
Історично, FLNKS, який представляє інтереси місцевого населення та виступає за повну незалежність, не сприйняв компромісний варіант, відмічаючи, що угода не відповідає «основоположним принципам і досягненням боротьби». Французький міністр у справах заморських територій Мануель Вальс також висловлював жаль щодо відмови FLNKS, наголошуючи на важливості забезпечення демократії та запобігання насильству.
Ситуація в Новій Каледонії ускладнюється численними проблемами: економічною кризою, розбіжностями між громадами та політичним насильством, яке, зокрема, досягло піку навесні минулого року під час протестів проти виборчої реформи. Масові заворушення, які призвели до загибелі 14 людей та збитків на суму понад 2 мільярди євро, підкреслили глибину конфліктів та напруженість у регіоні.
Важливо відзначити, що Нова Каледонія має стратегічне значення для Франції – завдяки численним природним ресурсам, зокрема нікелю, та її розташуванню як ворота до Індо-Тихоокеанського регіону. Проте, переговори щодо майбутнього статусу перетворюються на складний виклик для Парижа, який прагне зберегти контроль над цією територією, але водночас має враховувати прагнення місцевого населення до самовизначення.
Наступні кроки будуть критично важливими для майбутнього Нової Каледонії та відносин між нею та Францією. Розробка рішення, яке враховуватиме бажання місцевого населення та стратегічні інтереси Парижа, вимагатиме глибокого розуміння історичного контексту, соціальних та економічних реалій регіону, а також готовності до пошуку компромісних рішень.