Франція висловила підтримку нещодавньому досягненню домовленості між президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим та прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном щодо нормалізації двосторонніх відносин. Про це повідомило Міністерство закордонних справ Франції, пише «Європейська правда».
У МЗС Франції заявили, що результати, досягнуті завдяки зусиллям Сполучених Штатів, є вирішальним кроком вперед. “Підписання та ратифікація, якнайшвидше, мирного договору між Вірменією та Азербайджаном завершать цей процес. З огляду на це, Франція підтримує спільний заклик сторін розпочати розформування структур Мінської групи ОБСЄ”, – йдеться у заяві.
Нормалізація відносин між Азербайджаном та Вірменією, розвиток регіональної взаємодії та відновлення кордонів з повагою до територіальної цілісності та суверенітету держав і принципів, встановлених Алматинською декларацією 1991 року, повинні дозволити Південному Кавказу стати зоною миру та процвітання на благо населення регіону. “Разом зі своїми європейськими партнерами Франція продовжуватиме активно сприяти цьому процесу, зокрема в рамках Європейської політичної спільноти”, – додали у МЗС Франції.
Таке рішення також привітали й в Туреччині.
Нагадаємо, Азербайджан і Вірменія фактично перебувають у стані війни після проголошення незалежності понад 30 років тому, а у 2020 та 2023 роках Азербайджан у результаті воєнних дій повернув контроль над Нагірним Карабахом. У березні країни заявили про значний прорив у переговорах і завершення роботи над проєктом мирної угоди. Однак терміни її підписання досі залишалися невизначеними. 8 серпня президент Азербайджану Ільхам Алієв та прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підписали у Білому домі за присутності президента США Дональда Трампа угоду, що включає створення транзитного коридору, який матиме назву «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання».
Залишається відкритим питання, чи зможуть нові домовленості забезпечити стабільність та довготривалу припинення конфлікту на Південному Кавказі. Зокрема, потрібно враховувати можливі труднощі у ратифікації угоди в парламентах обох країн, а також проблеми, пов’язані з безпекою та майбутнім статусом Нагірного Карабаху. Також, існує ризик, що нові переговори будуть заблоковані через різні інтереси сторін та вплив зовнішніх акторів у регіоні. Протягом наступних місяців буде вирішальним, чи зможуть сторони досягти сумісності та забезпечити реалізацію домовленості.
About the Author
