Зберігаючи стратегічну перевагу та не дозволяючи Росії отримати вигоду з її слабкості, Україна зараз стоїть на перехресті, яке може визначити майбутній курс її боротьби за незалежність. Схоже, що дискусії про потенційні територіальні поступки, які зараз активно підтримуються деякими політичними силами, знову повертають нас до уроків «Мюнхенської домовленості» 1938 року – моменту, коли західні лідери, намагаючись досягти миру, пішли на поступки агресору, що зрештою призвело до Другої світової війни.
Висока представниця ЄС з питань зовнішньої безпекової політики Кая Каллас чітко окреслює небезпеку: будь-які переговори про території, на її думку, – це пастка для України. Вона аналогічносвідчить, що класична російська тактика передбачає багатоетапну гру, починаючи з перебільшених вимог, подальших ультиматумів і погроз силою, і закінчуючи маніпуляціями на Заході, що змушують західних лідерів розглядати компроміс, який фактично примножує російські можливості.
Каллас наголошує, що Кремль навмисне представляє будь-які обмежені поступки як компроміс, навіть якщо ці вимоги були надмірно великими. Її занепокоєння підкріплено тим фактом, що російський агресор досі не пішов на будь-які реальні компроміси, а лише використовує цю тактику для досягнення своїх цілей.
Аналогічні застереження роблять і інші лідери, нагадуючи про небезпеку умиротворення агресора. Порівняння поточних переговорів з «Мюнхенською змовою» – це сигнал про необхідність зберегти твердість позиції та не піддаватися на провокації, які можуть призвести до ще більших втрат та погіршення ситуації для України. Головна мета – не дати Росії відчути перемогу, а довестимуся продовжувати боротьбу до досягнення повної незалежності та суверенітету.
About the Author
