Італія знову опинилася в центрі суперечки з Європейським Союзом, цього разу через рішення Великого тристороннього суду (Court of Justice of the European Union) щодо критеріїв визначення ‘безпечних’ країн для репатріації шуканаків притулку. Суд встановив, що країни-члени ЄС можуть формувати національні списки безпечних держав за межами Європейського Союзу, але лише за умови чіткого та обґрунтованого, публічно доступного обґрунтування своїх оцінок. Критичне уточнення: країна вважається ‘безпечною’ для репатріації, лише якщо захист її всього населення забезпечений у всіх її регіонах.
Справа виникла через оскарження рішення італійського суду двома бангладешцями, яких було врятовано в морі та доставлено до італійського центру утримання під вартою в Албанії. Шукачі притулку стверджували, що Бангладеш не відповідає критеріям ‘безпечної’ країни, незважаючи на те, що вона була включена до списку Італії.
Це рішення має значний вплив на так звану ‘албанську модель’, яку використовує Італія – практика перенаправлення шуканаків притулку до країн, що не входять до ЄС, в даному випадку – Албанії. Раніше, за прем’єрства Джорджиї Мелоні, Італія проводила жорстку політику у сфері міграції, прискорюючи репатріацію та обмежуючи діяльність благодійних організацій, які займаються рятуванням шуканаків у Середземному морі.
Італія уклала двосторонню угоду з Албанією про утворення двох центрів для тимчасового утримання мігрантів, які подають на притулок в Італії. Будівництво цих центрів стало першою подібною угодою за участі країни Європейського Союзу, яка перенаправляє мігрантів до країни, що не є членом ЄС. Проте, центри залишилися порожніми, оскільки італійські суди зафіксували протиріччя між указом уряду Італії та законодавством ЄС щодо критеріїв визначення ‘безпечних’ країн.
Решение судів підкреслює складність та політичну складованість проблеми міграції, а також необхідність пошуку балансу між національними інтересами та європейським правом. У відповідь на це рішення Європейська комісія запропонувала єдиний механізм повернення нелегальних мігрантів, який передбачає можливість створення у третіх країнах центрів для їхнього тимчасового утримання.
About the Author
