Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні висловила глибоку стурбованість рішенням Великого тристороннього суду Європейського союзу, яке підвищило вимоги до країн-членів щодо визначення «безпечних» країн для репатріації шукачів притулку. Суд постановив, що країни-члени можуть створювати національні списки безпечних країн за межами ЄС, але лише якщо чітко обґрунтують свої оцінки публічними джерелами.
Суть рішення полягає в тому, що країна вважається «безпечною» для репатріації, лише якщо «все населення» захищене від переслідувань та загроз у всіх її регіонах. Це суттєво ускладнює процес визначення потенційних притулок для шукачів притулку, особливо в країнах, де політична ситуація може бути складною або нестабільною.
Справа, яка привернула увагу, стосується двох бангладешців, які були врятовані в морі та доставлені до італійського центру утримання під вартою в Албанії. Вони оскаржували відмову у наданні притулку, стверджуючи, що Бангладеш не відповідає критеріям безпечної країни, незважаючи на те, що вона вже була включена до списку безпечних країн Італії.
Рішення суду має значний вплив на так звану «албанську модель» Італії – стратегію, що передбачає утримання шукачів притулку в центрах у країнах, що не входять до складу ЄС. Італія уклала двосторонню угоду з Албанією, побудувавши два центри для тимчасового утримання мігрантів, які подають заяви на притулок в Італії. Однак, ці центри не використовувалися, оскільки італійські суди виявили розбіжності між указом уряду Італії та законодавством ЄС щодо визначення «безпечних» країн.
Рішення суду підкреслює конфлікт між політичною волею уряду Італії та вимогами європейського права. Це викликає занепокоєння щодо майбутнього процесу надання притулку та потенційних наслідків для тих, хто шукає захисту в Європі.
About the Author
