Офіційний Рим розгублено реагує на рішення Європейського суду справедливості, яке поклало додаткові обмеження на можливість країн ЄС визначати країни, звідки прибувають шукачі притулку, як «безпечні» для репатріації. Суд постановив, що будь-який такий список має ґрунтуватися на чітко обґрунтованих публічних джерелах і включати захист «всієї країни», а не лише окремих регіонів.
Справа, що набула політичного резонансу, стосується двох бангладешців, які були врятовані в морі та поміщені в італійський центр утримання в Албанії. Вони оскаржували відмову у наданні притулку, стверджуючи, що Бангладеш не відповідає критеріям «безпечної» країни, встановленим Італією.
Рішення суду підірвало вже існуючу «албанську модель» Італії – двосторонню угоду про утворення центрів утримання мігрантів в Албанії. Раніше, за прем’єрства Джоржії Мелоні, Італія суворо контролювала потоки нелегальних мігрантів, прискорюючи їх репатріацію та обмежуючи діяльність благодійних організацій. Створення центрів у Албанії було спробою вирішити проблему, але італійські суди помітили розбіжності між рішенням уряду та вимогами ЄС.
Ситуація загострюється на тлі європейської дискусії про новий механізм повернення нелегальних мігрантів, який передбачає можливість утворення центрів утримання в третіх країнах. Успіх цього механізму буде залежати від здатності ЄС знайти компроміс у питаннях, що стосуються визначення «безпечних» країн та забезпечення прав шукачів притулку. Італійський досвід свідчить про складність реалізації будь-якої міграційної політики, що має враховувати не лише інтереси країни, але й міжнародні стандарти та права людини.
About the Author
