Рішення Європейського суду справедливості щодо критеріїв визначення ‘безпечних’ країн для репатріації шукачів притулку викликало нову хвилю обурення у урядах, зокрема, в Італії. Суд встановив, що країни-члени ЄС можуть створювати власні списки таких країн, але лише якщо це чітко обґрунтовано та засновано на відкритих джерелах інформації.
Особливо гостро ситуація склалася для Італії, яка традиційно стикається з великою кількістю мігрантів, прибулих через Середземне море. Справа двох бангладешців, яких рятували італійські рятувальні служби та утримували в Албанії, стала каталізатором для подальшого оскарження італійської мігрантської політики.
Рішення суду поставило під сумнів так звану «албанську модель», яка передбачає використання нечленів ЄС для утримання мігрантів, чекаючи на розгляди їхніх заяв про притулок. Італія, у відповідності з цією моделлю, уклала угоду з Албанією про створення центрів для утримання мігрантів, але італійські суди виявили розбіжності між цією угодою та вимогами ЄС.
Ситуація знову загострюється через запропонований Європейською комісією механізм повернення нелегальних мігрантів, який також передбачає можливість створення центрів для утримання в третіх країнах. Конфлікт між політичними рішеннями уряду та судовими рішеннями ЄС створює серйозні бар’єри для ефективної міграційної політики та підкреслює необхідність пошуку довгострокових рішень на європейському рівні.
About the Author
