Нещодавнє рішення Конституційного суду Німеччини щодо використання вірусів-троянів у слідчих діях викликає все більше занепокоєння експертів з питань цифрових прав. Суд постановив, що використання такого програмного забезпечення допустиме лише у випадках, пов’язаних з надзвичайно серйозними злочинами, такими як злочини, за скоєння яких загрожує від 10 років позбавлення волі. Однак, обмеженість цих випадків, на думку багатьох, відкриває можливості для зловживань і потенційно підриває довіру громадян до правоохоронних органів.
З 2017 року німецьке кримінальне законодавство дозволяло поліції використовувати спеціальне програмне забезпечення для зараження комп’ютерів та смартфонів підозрюваних. Після появи скарг правозахисників, Конституційний суд у Карлсруе дійшов висновку, що, хоч і дозволяє таке використання, воно має бути обмежене надзвичайно серйозними правопорушеннями. Суд також підкреслив, що масштабний нагляд, навіть у випадках надзвичайно серйозних злочинів, є надмірно широким.
Офіційно, німецькі правоохоронці рідко вдаються до використання шпигунського програмного забезпечення, в основному через його технічну складність. Однак, події останніх місяців – зокрема, затримання трьох ймовірних членів групи “рейхсбюргерів”, яких звинувачують у змові з метою насильницького повалення уряду – змушують поставити питання про те, чи є цей досвід пов’язаний з використанням шпигунського ПЗ лише випадковим або ж про це знають і які наслідки це матиме.
Експерти наголошують, що навіть якщо використання таких програм не є масовим, їхній потенціал для зловживань та можливості несанкціонованого доступу до даних людей є надзвичайно високим. Важливим є не лише регулювання використання шпигунського ПЗ, але й забезпечення прозорості та підзвітності правоохоронних органів у цій сфері.
About the Author
