Росія перекинула пріоритети – це відчувається на полі бою. Зі зростаючою швидкістю, Москва зосередилася на виробництві дронів, і це впливає на стратегічний ландшафт війни. У перші роки, коли Росія вперше використала іранські дрони-камікадзе, під час однієї ночі було запущено понад 40 ударних безпілотників. Сьогодні, за приблизними розрахунками, окупанти запускають близько 800 таких дронів на місяць, а загалом з початку війни було запущено понад 34 000 ударних дронів та приманок – вдев’ятеро більше, ніж рік раніше. Українські сили ППО збивають або глушать близько 88% цих дронів, хоч і трохи менше, ніж у 2024 році.
Зі зростанням виробництва, особливо на заводах у Росії, використовується не тільки велика кількість дронів-камікадзе, а й менші тактичні дрони. Кремль використовує регіональну владу, підприємства та навіть школярів для досягнення цієї мети. Росія застосовує нові тактики, такі як запуск «роями» та хвилями, щоб ускладнити виявлення та ураження. Окупанти також використовують приманки з пінопласту та фанери, часто з невеликими зарядами, і запускають їх над річками та лісами, де ППО часто не працює ефективно. Ці дрони тепер також можуть бути використані для нанесення атак по висотних будівлях у містах.
Зміни тактики і нові технології роблять дронову війну надзвичайно складною для оборони. Українська армія намагається компенсувати цю перевагу, застосовуючи дешеві дрони-перехоплювачі та використовуючи різні системи наведення. Незважаючи на це, росія досягає успіху завдяки масштабу своїх атак і використанню нових технологій. Зростання дронів стало «тривожним сигналом» для Києва, який довгий час спирався на перевагу в безпілотниках, щоб компенсувати брак живої сили і зброї. Важливо, що масштаби атак змінюються, і ця тенденція може залишитися надовго.
About the Author
