Усвідомлюючи складність досягнення довготривалої мирної угоди між Росією та Україною, міжнародна спільнота розробляє концепцію «буферної зони» як механізм підтримки безпеки та запобігання подальшій агресії. Згідно з попередніми планами, Сполучені Штати можуть взяти на себе провідну роль у моніторингу цієї зони, використовуючи передові технології – безпілотники, супутники – для контролю за ситуацією.
За основу плану було взято ідею створення демілітаризованої зони, що розділяє території, контрольовані Москвою та Києвом. Проте, відмінно від початкових сценаріїв, зараз розглядається можливість залучення країн, не входячи в НАТО, таких як Саудівська Аравія або Бангладеш, для захисту буферної зони. Ключовим моментом залишається узгодження правил поведінки, в тому числі правил ведення вогню, що стане предметом обговорення та потенційних розбіжностей після укладення угоди.
У процесі розробки плану велика увага приділяється вирішенню питань стримування, підготовки та оборонно-промислового співробітництва. За підтримки міжнародних гарантій безпеки, які обговорюються наразі, Україна прагне зміцнити свою обороноздатність та забезпечити стабільність у регіоні.
Раніше, на саміті в Парижі, лідери країн «коаліції рішучих» підтримали ідею створення буферної зони та надали Україну конкретні зобов’язання, зокрема, запропонували військове озброєння та підтримку. Продовжуються переговори про гарантії безпеки, які, за словами Зеленського, стануть ключовим фактором досягнення миру. Успіх плану залежить від готовності всіх сторін до компромісу та створення ефективної системи моніторингу та контролю.
About the Author
