Свідченням того, як правоохоронні органи можуть використовувати передові технології для стеження, є рішення Конституційного суду Німеччини щодо застосування вірусів-троянів у слідчих діях. Хоча закон, прийнятий у 2017 році, дозволяв поліції заражати комп’ютери та смартфони підозрюваних, правозахисники оскаржували цю практику, стверджуючи про її надмірний характер. Суд у Карлсруе, однак, постановив, що використання шпигунського програмного забезпечення допустиме лише у випадках, коли йдеться про злочини, що караються терміном від 10 років позбавлення волі.
Суд постановив, що ця практика надмірно широка і може призвести до масового стеження. Це особливо актуально в контексті сучасних технологій, де розробки в області шпигунського програмного забезпечення стають все більш доступними. Правозахисники висловлюють занепокоєння щодо потенційного зловживання цими можливостями та закликають до більш чітких правил та обмежень щодо їх використання.
Крім того, нещодавні події в Німеччині, включаючи затримання підозрюваних у змові з метою насильницького повалення уряду, підкреслюють необхідність пильної уваги до використання технологій стеження та їх впливу на демократичні процеси. Суддя виявив, що закон, що дозволяє використання агресивних шпигунських програм, передбачений лише для розслідування тяжких злочинів.
Експерти застерігають, що надмірна залежність від шпигунського програмного забезпечення не лише порушує право на приватність, але й створює можливість для зловживань та неправомірних дій з боку органів влади.
About the Author
