Конституційний суд Німеччини останнім часом виступив з рішенням, яке викликає серйозне занепокоєння щодо балансу між правоохоронною діяльністю та правами на приватність. Суд визнав, що використання вірусів-“троянів” для слідчих дій прийнятне лише у випадку надзвичайно серйозних злочинів, таких як справи, пов’язані з насильством та масштабними злочинними організаціями.
Федеральний конституційний суд у Карлсруе дійшов висновку, що стеження за особою через її телекомунікаційні ресурси зі слідчою метою є надмірним втручанням, крім випадків, коли йдеться про злочини, за скоєння яких загрожує суворе покарання – від 10 років позбавлення волі та вище. Це рішення було викликане скаргами правозахисних організацій щодо змін у кримінальному законодавстві, прийнятих у 2017 році, які передбачали можливість для правоохоронних органів заражати комп’ютери та смартфони підозрюваних спеціальним програмним забезпеченням.
Судді у Карлсруе не знайшли претензій до закону стосовно повноважень поліції, який оскаржували правозахисники, оскільки конкретно у ньому дозвіл на використання агресивних шпигунських програм передбачений лише для розслідування тяжких злочинів. Однак, судді дійшли висновку, що в кодексі про кримінальні процедури можливість застосування такого програмного забезпечення визначена надто широко, та наголосили, що масштабний нагляд не має застосовуватися, коли йдеться про “простіші” злочини. На практиці німецькі правоохоронці вкрай рідко вдаються до використання шпигунського ПЗ у слідчих діях – у тому числі через технічну складність цієї роботи.
Нещодавні події також підкреслюють потенційні ризики. 7 серпня стало відомо про затримання у Німеччині трьох ймовірних членів групи “рейхсбюргерів”, яких звинувачують у змові з метою насильницького повалення уряду. Найвідомішим обвинуваченим у справі є Генріх XIII князь Ройс – нащадок німецького дворянського роду, який нібито мав очолити країну після втілення планів заколотників. Цей випадок, у поєднанні з наявністю в арсеналі правоохоронних органів програмного забезпечення для шпигунства, підкреслює необхідність уважного контролю та ретельного обговорення питань, пов’язаних з захистом прав і свобод громадян у цифрову епоху.
About the Author
