За задумом система «Шершень» призначена для збиття російських крилатих ракет, але може працювати і по «Шахедах». На офіційному відео від NAUDI з оборонної виставки World Defense Show 2026, що триває в Ер-Ріяді, Україна представила систему протиповітряної оборони «Шершень». Зазначається, що її випробували вже на пʼяти типах ракет, як вітчизняного, так і західного виробництва.
Що відомо про систему ППО «Шершень», які задачі вона може виконувати для захисту неба над Україною і чи здатна вона глобально змінити ситуацію для української ППО, УНІАН запитав у Валерія Романенка – авіаексперта, провідного наукового співробітника Державного музею авіації.
«Шершень» – це виріб військового часу. Найпростіший радар з літака-винищувача, поставлений на платформу, яка забезпечує йому огляд. Літак-винищувач сам може крутитися в повітрі, а радар в нього бачить на обмежений сектор в носовій частині – конус, як олівець. Для того, щоб радар бачив усе навколо себе, він має обертатися на 360 градусів. Тому йому зробили поворотну платформу, яка здатна обертати радар на 360 градусів або довертати на потрібний кут. Ймовірно, радар працює так, як працює радар системи БУК – секторно. Для кращого огляду на малих висотах радар піднімають на платформу. Чим вище підіймається антена радара, тим далі вона працює, тим краще вона бачить цілі на малих висотах.
Тут підхід схожий на той, який РФ використовує для захисту Москви – підіймають свої засоби ППО на вежі. Але вони ставили просто на будь-які постаменти, аби хоч трохи вище. Знімають танки Т-34 і ставлять замість них зенітні системи. А можна підняти сам радар. Адже ракету можна запускати хоч з-під землі. Головне, щоб радар бачив, куди вона полетить, бо він направляє ракету.
Тут проста радарна станція, яка або обертається, або працює на 360 градусів, але, наскільки я бачу по фотографіях, вона працює секторно. Тобто, її обертають в якомусь напрямку, і от конус працює саме в цьому напрямку.
Зробили універсальну пускову установку з перехідниками. На пускових видно ракети Р-27 українського виробництва. Можна використовувати ракети Р-60 чи ракети Р-73 теж українського виробництва. Крім того, нам Велика Британія обіцяла велику кількість ракет Martlet – меншої дальності, але у великій кількості. Тому йде урізноманітнення по ракетах. Можливо, дали можливість відстріляти американські Sidewinder або французькі ракети Super R 530. Універсальна пускова, на якій шляхом заміни пілона під відповідну ракету можна запускати кілька типів ракет. Є основна пускова рейка, під неї підвішується конкретна ракета. Таким чином, не прив’язуються до окремого типу ракет.
Створення універсальної пускової установки – це поширена практика на ринку, чи радше унікальна? Ні, це історія унікальна і вона не дуже добра. Тому що ці ракети мають використовуватися дуже швидко. Або їх потрібно регулярно підвозити, треба мати транспортно-заряджаючу машину. Бо загалом зенітні ракети постачаються в контейнерах, які забезпечують її збереження протягом тривалого часу.
Наразі відомо, що в комплексі до ППО «Шершень» йде не лише радар і пускова установка. Швидше за все, йде рухома пускова установка у вантажівці, тому що ракети легкі. Але у складі комплексу передбачені транспортно-заряжаючі машини.
Система може використовуватися для протидії «Шахедам» або крилатим ракетам. У «Шахедах» ми ракетами не стріляємо. Або стріляємо тими ракетами, які у нас у великій кількості, наприклад, Martlet. Однак, враховуючи, що за останніми даними було використано близько 400 «Шахедів», а Martlet планується передати до тисячі на рік, ця система ППО може працювати і по них.
У нас величезна кількість винищувачів Міг-29, які вже не зможуть літати. Вони вже корені пустили в землю. Але радари в них є. І таких винищувачів приблизно півсотні. Я думаю, що якщо з тих, що списувалися і пішли на брухт, теж знімали радари, то й сотня буде. І ми могли до цього моменту створити якщо не сотню, а 50 таких комплексів, розставити їх на всіх кутках, де тільки можливо. Це проста система. Береться радар від винищувача. Під нього робиться система, яка б дозволяла працювати поза винищувачем цьому радару. І пускова установка з тими самими авіаційними ракетами.
Чи є можливості створити систему ППО не у вигляді виробу воєнного часу, а таку, яка стане конкурентною? У нас немає такої можливості. Точніше, створити можна будь-що. Але до них потрібні ракети, теж власні. А власні зенітні ракети – можна використати ракети на базі Р-27, але нам треба ракети, які хоча б схожі на ті, які використовуються в комплексах БУК. Щоб вони могли збивати не лише крилаті ракети, а могли б ефективно працювати й по російських літаках. І при чому дальність має бути щонайменше 30 кілометрів. І вони мають бути дуже стійкі до радіоперешкод.
Якщо говорити про кількість – скільки таких систем ППО здатна виробити Україна? У нас яке рішення не було б – аби на користь. Точкові, глобальні, обласні, районні, головне – щоб ми наситили нашу оборону комплексами, які здатні відбивати атаки російських крилатих ракет. Бо ви ж бачите, що вони зробили з нашою енергетикою. Що вони роблять з нашими підприємствами, з теплопостачанням. А ще в нас є й оборонні підприємства, які треба захищати. Чотири таких комплекси, навіть пара таких комплексів, вони здатні захистити якісь підприємства, якийсь важливий міст, якийсь аеродром.
Тут немає нічого складного, це вироби військового часу. Це така собі пляшка з запалювальною сумішшю, у порівнянні з серйозним зенітним комплексом.
Як приклад – під час Другої світової війни були ручні протитанкові гранати, які кидали в танки. Вони складні, деякі були з магнітами, які прилипали до танків. Були кумулятивні, які пробивали броню танка. А були «коктейлі Молотова»: пляшка з-під лимонаду закупорювалася, заливалася сумішшю бензину і машинного масла. І теж виконувала подібні функції. І це був виріб воєнного часу, який після закінчення війни не використовувався. Комплекс «Шершень» – це також виріб воєнного часу. Як, до речі, і наші ракети «Фламінго». Тобто, це те, що нам необхідно на даному етапі війни.
About the Author
