Росія намагається вдихнути друге життя у застарілі радянські ракети, встановлюючи ПЗРК на дрони типу «Груза-2». Ідея виглядає гучно, але на практиці має серйозні технічні обмеження. Колишній інженер-випробувач конструкторського бюро «Антонов» Костянтин Криволап розповів УНІАН, чи створить ПЗРК на борту шахедів перелом у повітрі та що може дійсно посилить небезпеку для України.
Росія використовує запаси зброї, які вони бажають якось використати, а саме старі радянські ракети Х-66, які вони намагалися імплементувати в «Шахед». І головка самонаведення цих ракет точно робилась ще на «Арсеналі». Інакше кажучи, росіяни взяли цю ракету, причепили до «Шахеда» і вирішили, що таким чином наші літаки будуть це бачити і будуть «шарахатись», не будуть близько підлітати.
Фахівці одразу звернули увагу: йдеться про надзвичайно застарілий зразок озброєння. Це ракета радянських часів, настільки стара, що її використовували ще у В’єтнамській війні. У свій час цією ракетою оснащували майже всі радянські винищувачі, тому таких боєприпасів було вироблено дуже багато, їх багато як у Росії, так і в Україні. Це ракета класу «повітря-повітря» розрахована на ураження цілей на відстані до приблизно 25 кілометрів.
Кут захоплення цілі головкою самонаведення становить близько 12 градусів, тож ефективне застосування ракети можливе лише тоді, коли носій точно знає, де перебуває ціль, і може постійно коригувати курс, «підводячи» ракету до потрібного напрямку. І потім, після пуску цієї ракети, треба супроводжувати цей пуск. Я вже не кажу про складнощі, які пов’язані з тим, що цю ракету треба якось імплементувати до «Шахеда». Треба якось зробити пускові налаштування: не тільки механічні, а й електричні, тому що ця ракета летить, керуючись від самого літака, в даному випадку «Шахеда».
Наші фахівці, коли на все це подивилися, прийшли до висновку, що росіяни щось хочуть зробити, хтось займається цією розробкою, вже освоїли якісь гроші, але суттєвої шкоди вони нам завдати не можуть. По-перше, щоб ракета взагалі змогла вразити ціль, носій має потрапити у дуже вузький сектор захоплення – як я вже сказав – близько 12 градусів. По-друге, для ефективної роботи ракеті потрібне постійне супроводження цілі, а це вже означає використання радіолокаційних станцій. А де на «Шахед» можна поставити радіолокаційну станцію?
Українські військові поставилися до цієї «інновації» доволі скептично. А потім з’являється ПЗРК. Це більш самостійна зброя, вона не так прив’язана до літака. Але вона все одно повинна захопити ціль інфрачервоною головкою, і потім може до цієї цілі йти. Але її спочатку треба «спіймати» як приціл. До того часу, поки ти не спіймав її, ці два об’єкти: і об’єкт враження і саме ПЗРК, вони існують в окремих всесвітах. А захват може бути ефективним десь на відстані 7 км. І на дистанції близько 10 кілометрів це можливо лише за умови прямої видимості. Втім навіть за формально прямої траєкторії ціль стає складно чітко розпізнати й утримувати в полі наведення. Саме тому ймовірність того, що український літак або гвинтокрил випадково потрапить у такий вузький «промінь» наведення, є вкрай низькою.
Встановлення ПЗРК на дрон, зменшує дальність однозначно, але тут вже немає бойової частини і «Шахед» сам по собі – просто літальний апарат, який є носієм цього ПЗРК. Тобто про точність мови не йде. Насправді цей дрон просто летить за заданими координатами. Якщо ж він обладнаний засобами зв’язку, його теоретично можна використовувати в режимі FPV – коли оператор бачить картинку й керує апаратом в реальному часі. Саме ПЗРК – це, на мою думку, дурниця. Це не буде працювати. Але якщо зважати на те, що росіяни роблять зв’язок, тобто зв’язок між окремими апаратами… Якщо росіянам вдається забезпечити стабільну передачу щонайменше двох каналів зв’язку, достатніх для повноцінного керування дроном, то такі апарати вже можуть діяти на відстані до 200 кілометрів.
Ми вже бачили це під час ураження пасажирського потяга поблизу Коростеня. Також був зафіксований удар по ешелону з пальним на межі Сумської та Чернігівської областей. Тоді дрон влучив у локомотив, після чого весь поїзд добили «шахедами».
Нам ж потрібно, щоб росіяни не діставали до нас такими дрони, а нас захищали. Тому треба використовувати легкомоторну авіацію для виявлення та детекції дронів. Також потрібно використовувати приймальні аеростати на відстані понад 200 кілометрів від лінії фронту.
About the Author
