Напружені переговори між США та Китаєм щодо торговельних та економічних відносин набувають нових вимірів, кидаючи виклик глобальній економіці. Основний предмет суперечки – закупівлі Китаєм нафти з Ірану та Росії, що викликається погрозами США щодо введення 100% мит. Проте, Пекін демонструє тверду позицію, відкидаючи будь-які примуси та тиск, заявляючи про прагнення до збереження енергетичної незалежності та суверенітету.
У центрі протистояння – два різних погляди на роль Китаю у світовому порядку. США, під керівництвом президента Трампа, прагнуть обмежити вплив Росії та Ірану, використовуючи економічний тиск як інструмент зовнішньої політики. Однак, Китай відповідає жорстко, аргументуючи свої дії необхідністю забезпечення національних інтересів, зокрема – енергетичної безпеки. Відмова від іранської та російської нафти, за словами китайських чиновників, не лишедискваліфікована, але й стратегічно необхідна.
Оцінки експертів різняться. Дональд Трамп, з одного боку, прагне до «гучної угоди» з Сі Цзіньпіном, з іншого – демонструє готовність до жорстких заходів, що може призвести до провалу переговорів. Габріель Вайлдау, керівник консалтингової компанії Teneo, висловлює сумнів щодо реалізації загроз Трампом, вважаючи, що вони зруйнують будь-який прогрес. Денні Рассел, старший науковий співробітник Інституту політики Азії, стверджує, що Китай сприймає себе «власником усіх козирів» у протистоянні з Вашингтоном, не бажаючи поступатися, особливо в питаннях стратегічних ресурсів.
Ситуація додає напруги через різні погляди на зовнішньополітичні цілі США щодо Росії та Ірану. Якщо Пекін вважає, що відмова від іранської та російської нафти є неможливою та стратегічно необхідною, то США продовжують використовувати економічний тиск як інструмент впливу. У майбутньому, вирішення цієї суперечки може суттєво вплинути не лише на відносини між США та Китаєм, а й на глобальний енергетичний ринок та міжнародну політику в цілому.
About the Author
