Володимир Миколаєнко, колишній мер Херсона, який перебував у російському полоні майже 4 роки, дав емоційне інтерв’ю Бі-бі-сі, де поділився своїми відчуттями та спогадами.
«Я поки що не можу усвідомити, що дійсно на волі», – зізнається Миколаєнко, який, як він сам зазначає, відчуває дисонанс між реальністю та його свідомістю.
Звільнення припало на День Незалежності, що стало символічним актом повернення. Однак, переживання від тривалого ув’язнення все ще гнітющі. У транзитній камері перед обміном він бачив себе молодим військовослужбовцем, страждаючим від серйозних психічних проблем. «Зізнаюсь, я дуже переживав за цього хлопця, – каже Миколаєнко. – Це були не просто в’язні, а люди, які страждали, втрачали, перебуваючи в таких умовах». Він висловлює жаль, що не зміг допомогти цьому хлопцю, та наголошує на необхідності догляду за такими людьми, яких «в полоні вбивають і фізично, і морально».
Під час ув’язнення Миколаєнко зіткнувся з надзвичайною реальністю. Він розповідає, що один з військових, їхній співкамерник, загинув під час транспортування на обмін. Він згадує сумний діалог з молодим військовослужбовцем, який запитував: «Кому важче – мені чи йому?». Він підкреслює, що морально складніше – це страждання молодих людей, не знаючих, чи буде у них майбутнє.
Не дивлячись на повернення до нормального життя, Миколаєнко все ще відчуває незвичності: «Для деяких людей свобода – це щось абстрактне. Головне, щоб у холодильнику, вибачте, лежала ковбаса або хліб. Так от, я хочу сказати: друзі, це не головне. Головне – справді свобода». Він наголошує на цінності свободи, особливо для тих, кому її було забрати.
Звільнення Миколаєнка відбувається на фоні його неприйняття проросійських наративів, який він демонстрував на посаді мера Херсона. Поділ на питання про Романа Шухевича – свідчить про його незламність та віру в Україну.
Повернення колишнього мера є символом незламності українського народу та його прагнення до свободи.
About the Author
