Неочікувана заява високої представниці ЄС з питань зовнішньої безпекової політики Каї Каллас про те, що навіть обговорення можливих територіальних поступок України – це пряма дорога у російську пастку, викликала хвилю обурення та дискусій. Вона підкреслила, що російська тактика ведення переговорів – це скоординована схема: спочатку – маніпулятивні вимоги, потім – ультиматуми та погрози силою, а зрештою – залучення Заходу, готового погодитися на все, що Кремль бажає.
Каллас звернула увагу на нещодавні опитування в Німеччині, які показали значну підтримку серед німецької громадськості територіальних поступків України в обмін на мир. Дипломатка вважає, що це – не просто помилка, а скоріше, наслідок нерозуміння російських мотивів та стратегії. Кремль, за її словами, прагне виманити Захід у петельку, використовуючи обіцянку завершення війни, навіть якщо це означає значне посилення російської позиції.
«Росіяни хочуть, щоб ми обговорювали, від чого Україна повинна відмовитися заради миру, при цьому повністю ігноруючи той факт, що сам Кремль досі не пішов на жодні поступки», – заявила Каллас. Вона також підкреслила, що «Росіяни продають як компроміс, якщо він «лише» збереже території, які вони вже завоював».
Калласова позиція нагадує про історичні уроки. Як наголосив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, спроби умиротворення агресора в минулому призвели до катастрофічних наслідків. «Ми не повинні потрапити в пастку Путіна. Наша мета має полягати в тому, щоб ця війна не була вигідною для Путіна. Винагородою за агресію буде більше війни, а не менше», – підкреслила дипломатка. Від багатьох топпосадовців з Центральної та Східної Європи вже лунали порівняння теперішніх переговорів довкола України з «Мюнхенською змовою» 1938 року, та інші попередження про неприпустимість поступок Росії на прикладах уроків Другої світової. Зосередження уваги на цій темі дозволяє більш чітко оцінити ризики, пов’язані з компромісним підходом до українського конфлікту.
About the Author
