Ефективні удари України по російським нафтогазовим об’єктам стали потужною стратегічною зброєю, що впливає на економіку та політичну ситуацію в Росії. Згідно з аналізом Forbes, Україна вже наприкінці 2023 року намагалася використати цей вектор, але адміністрація Байдена, обережний щодо зростання цін на нафту, обмежила можливості Києва.
У 2025 році, з підтримки США, розпочалася нова кампанія, що призвела до втрат у нафтопереробці – від 17% до 20%. Це спричинило дефіцит палива та зростання цін на внутрішньому ринку Росії, посилюючи соціальний тиск на Кремль. Як зауважує Сергій Кузан, колишній радник Міністерства оборони України, удари українських дронів досягають того, чого не змогли самі санкції, оскільки Росія адаптувалася до них.
Російська пропаганда намагається пояснити черги на АЗС підвищеним сезонним попитом та позаплановими ремонтами, хоча насправді причиною є руйнування об’єктів уламками дронів. Це, в свою чергу, відбувається на тлі погіршення загальної економічної ситуації в країні.
Аналогія з Миколою II під час Першої світової війни, коли перенапруженість на фронті та дефіцит призвели до заворушень, використовується для підкреслення небезпеки ситуації для російського режиму.
Ефективність цих атак виходить за рамки простої боротьби за територію. Вони формують траєкторію війни, посилюючи внутрішні проблеми російської влади. Підтримка США в цій стратегії демонструє розуміння, що успіх на фронті не гарантується лише завдяки військовим заходам, а також залежить від здатності ослабити економічну та соціальну базу агресора.
About the Author
