Європейський Союз переживає період значної трансформації у своїй зовнішній політиці, особливо щодо ситуації в Газі та відносин із Ізраїлем. Очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас відкрито відповідає критиці свого попередника, Жозепа Борреля, щодо м’якої позиції Комісії.
Боррель протягом тривалого часу заявляв про недостатні зусилля ЄС у підтримці гуманітарної допомоги в Газі та припиненні політичного діалогу з Тель-Авівом. Каллас стверджує, що за час її перебування на посаді було досягнуто значного прогресу у доставці допомоги та зміцненні відносин з Ізраїлем, хоча й визнає, що поточна ситуація є катастрофічною.
Ключовим викликом для ЄС є пошук політичного консенсусу щодо подальших дій. Хоча багато європейців поділяють занепокоєння щодо воєнних злочинів та необхідності швидких змін, досягнення широкої підтримки для жорстких санкцій або інших рішучих заходів поки що неможливе.
Зовнішня політика ЄС зараз характеризується прагненням до балансу між підтримкою гуманітарних зусиль та необхідністю підтримки відносин із ключовим союзником. Комісія Європейського Союзу запропонувала обмеження фінансування ізраїльських наукових проєктів, але цей крок зустрічає опір з боку інших країн ЄС, зокрема Німеччини, що підкреслює складнощі процесу досягнення єдиної позиції. Успіх ЄС у вирішенні кризи в Газі залежить від здатності знайти спільну мову та вибрати найбільш ефективний підхід.
About the Author
