Російські атаки на Україну та Польщу – це не просто спроба посилити тиск на Захід, а складна стратегічна мішалка, розрахована на дестабілізацію ситуації та переформулювання геополітичної карти. Останні події, включаючи атаку дронів на Польщу, є частиною масштабного інформаційного маневру Володимира Путіна, який прагне продемонструвати свою міцність, дестабілізувати підтримку України та змінити правила гри в міжнародній політиці.
Напруга досягла піку після масштабної атаки на Україну 10 вересня, коли десятки безпілотників залетіли в повітряний простір Польщі, країни НАТО. Це дозволило Путіну знову ж таки зобразити себе як активного гравця, що несе загрозу для країн Заходу. А вже польський досвід взаємодії з російськими дронами, з включенням іранських ‘Шахедів’, підсилив попередження щодо потенційних загроз, розгорнутих проти країн, які намагаються допомогти Україні.
Путінський наратив – це палка, яку він використовує для досягнення кількох цілей. По-перше, він намагається нав’язати Україні умовності, стверджуючи про свою військову перевагу та пропонуючи будь-які мирні умови, які, на його думку, будуть гіршими в майбутньому. Це – спроба змусити Україну до прийняття несприятливих умов для себе. По-друге, він прагне підірвати єдність Заходу, розводячи розбіжності між союзниками та створюючи додаткові причини для конфліктів. Він використовує Польщу як інструмент для дестабілізації ситуації в ЄС та для посилення тиску на країни НАТО.
Додатково, Путін іронічно грає на страхах країн Заходу, постійно нагадуючи про свої вимоги щодо «гарантій безпеки», які, на його думку, повинні бути суттєво обмежити суверенітет України. При цьому він продовжує нахвалювати Трампа, заявляючи про його роль у пошуку мирного рішення. Насправді, атаки на Польщу та інший провокаційний маневр є спробою створити умови для перемоги Трампа на виборах і для зміни поточної геополітичної ситуації.
Насправді, ці дії – невідворотний наслідок тривалої війни, в якій Росія прагне виграти будь-якими способами. Польща, вже стикнувшись з викликами, пов’язаними з російськими атаками, єдиний як на сьогоднішній день, можливий союзник у боротьбі за незалежність України, і зрозуміло, що останні дії російської сторони використовуються для зазначення про відсутність реальної можливості для переговорів.
About the Author
