Нещодавні переговори у Женеві щодо першого у світі юридично зобов’язуючого договору про боротьбу із забрудненням пластиком не принесли очікуваного прогресу. Делегати з різних країн, зібравшись у шістнадцятому раунді, не змогли досягти консенсусу щодо ключових положень угоди, що підкреслює складність та багатогранність проблеми пластикового забруднення.
Південна Африка висловила розчарування відсутністю прогресу, підкреслюючи значні розбіжності у позиціях учасників. Переговори були спрямовані на узгодження обмежень виробництва пластику, правил управління пластиковими відходами та фінансової підтримки країн, що розвиваються, у реалізації договору.
У той час як глобальні переговори йшли не надто продуктивно, окремі країни та регіони продовжують впроваджувати більш дієві стратегії боротьби з пластиковим забрудненням. Європейський Союз, наприклад, розробляє революційний законопроєкт щодо упаковки товарів, який передбачає заборону дрібного порційного пластикового пакування в ресторанній та готельній сферах. У Литві вже впроваджено плату за одноразову пластикову та паперову тару для кави, а в Нідерландах заборонено використовувати пластикові та паперові стаканчики в офісах.
Ці локальні ініціативи демонструють, що проблема пластику потребує комплексного підходу, який включає як глобальну співпрацю, так і національні та місцеві регуляторні заходи. Розвиток технологій переробки та утилізації пластику, а також зміна споживацьких звичок – ключові фактори успішної боротьби з пластиковим забрудненням. Відсутність глобального юридично зобов’язуючого договору, на жаль, створює ризик повернення до бездіяльності та погіршення ситуації з пластиковим забрудненням в усьому світі.
About the Author
