У середовищі міжнародної політики розгострюється гостра суперечка щодо майбутнього Нової Каледонії, французької території в Тихому океані. Офіційний альянс прихильників незалежності відхилив останні пропозиції Парижа щодо нової структури управління, що призводить до наростання напруженості та можливого загострення конфлікту.
Останні переговори, у результаті яких Франція запропонувала Новій Каледонії статус ‘держави в державі’ – з контролем над зовнішньою політикою та подвійним громадянством – не задовольнили прихильників повної незалежності. Ключовим фактором стала відсутність прописаного в угоді механізму проведення нового референдуму, який критикувався політичним бюро Канакського соціалістичного фронту національного визволення (FLNKS). Член бюро Домінік Фочі назвав цю угоду ‘несумісною з основними принципами та досягненнями боротьби FLNKS’, підкреслюючи, що це – відмова від історичного компромісу.
Ситуація у Новій Каледонії ускладнюється серією факторів. Заморська територія страждає від економічної кризи, міжреговільних конфліктів та політичної нестабільності, що проявляється у насильстві та спробах іноземного втручання. Стратегічне значення Нової Каледонії для Франції обумовлене наявністю цінних природних ресурсів (особливо нікелю) та її розташуванням, що робить її воротами до Індо-Тихоокеанського регіону. Попередні заворушення, що призвели до загибелі 14 осіб та збитків на суму понад 2 мільярди євро, лише загострили напруженість.
Наразі міністр у справах заморських територій Франції Мануель Вальс планує відвідати Нову Каледонію, намагаючись врятувати угоду, проте перспективи компромісу залишаються невизначеними. Суперечка між Францією та прихильниками незалежності Нової Каледонії є не лишею регіональною проблемою, але й символічним конфліктом за принципи самовизначення, демократії та майбутнє заморських територій у сучасному світі. Важливо відслідковувати подальший розвиток подій, враховуючи стратегічні та геополітичні інтереси, що лежать в основі цього протистояння.
About the Author
