У Білому домі було підписано угоду між Азербайджаном та Вірме́нією у присутності президента США Дональда Трампа. Ця угода передбачає створення транзитного коридору, який має назву «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання», і стала результатом місяць переговорів. Проте, цей компроміс викликав значні дискусії та залишився не без критики.
Угода передбачає створення транзитного коридору, який має забезпечити зв’язок між Азербайджаном та Нахічеванською Автономною Республікою, здійснюючи транзит через вірменський регіон Сюнік. Довжина маршруту – приблизно 32 кілометри, він проходитиме вздовж кордону Вірменії та Ірану. Ключовим моментом стало рішення про передачу контролю за транзитом приватній американській компанії. Це було зроблено для полегшенням ситуації між обома сторонами.
Незважаючи на компромісний характер угоди, ключовими залишаються невирішені питання. Наприклад, формат роботи транзитного маршруту не прописаний чітко, що може створити додаткові джерела суперечок. Також не визначено, чи буде маршрут використовуватись лише для транзиту вантажів, чи буде сприяти більш тісному співробітництву між країнами.
Під час підписання угоди Дональд Трамп заявив, що не просив назвати маршрут на його честь, але вважає цю угоду великою честю. Вірменська сторона запропонувала назву «Маршрут Трампа» як спосіб продемонструвати підтримку американського президента. Трамп також підкреслив, що угода «вирішила ключове питання» між Вірменією та Азербайджаном, дозволяючи Азербайджану отримати доступ до Нахічевани, «з повною повагою суверенітету Вірменії».
Окрім угоди про транзит, сторони домовились про спільне звернення до Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) з вимогою завершити роботу Мінської групи ОБСЄ, яка займалася мирним врегулюванням карабахського конфлікту. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і відповідно, після кількох місяців переговорів, сторони змогли досягти певних успіхів у врегулюванні. Нагадуємо, що Азербайджан і Вірменія фактично перебувають у стані війни після проголошення незалежності понад 30 років тому, а у 2020 та 2023 роках Азербайджан у результаті воєнних дій повернув контроль над Нагірним Карабахом. Ця угода, безсумнівно, є важливим кроком до стабілізації регіону, але наразі не вирішує основних проблем, пов’язаних із територіальною цілісністю, безпекою та майбутнім населення, що проживає на території Нагірного Карабаху.
About the Author
