Затримка у прийнятті законів про обмеження протестів та розширення повноважень спецслужби в Чорногорії викликала занепокоєння у європейських партнерів та урядовців. Спочатку запропоновані законопроекти, які передбачали розширені повноваження Агентства національної безпеки (ANB) та заборону протестів з блокуванням доріг, були відкладені через критику з боку громадянського суспільства та Європейського Союзу. Однак, ці події стали нагадуванням про більш широкі тенденції, які впливають на процес євроінтеграції не лише Чорногорії, але й України.
Затримки у Чорногорії – це, в першу чергу, застереження щодо майбутнього демократичних і правових стандартів країни, що, безумовно, впливає на її шанси на членство в ЄС. Проте, аналогічні проблеми контролю над протестами та обмеження громадянських свобод є актуальними і для України. Незважаючи на значний прогрес у реформах, які Україна здійснила за останні роки, питання щодо забезпечення свободи слова та можливості мирного вираження протесту залишаються надзвичайно важливими, особливо у контексті боротьби з корупцією та забезпечення прозорості влади.
Успіхи України у реформуванні правоохоронної системи та боротьбі з корупцією є ключовими для забезпечення довіри міжнародних партнерів та, як наслідок, для отримання підтримки в процесі євроінтеграції. Однак, зловживання владою, обмеження свободи слова та відсутність ефективного контролю над виконанням законів можуть призвести до ускладнення цього процесу. Тому, досвід Чорногорії, зокрема її помилки та виклики, може бути ціннім уроком для України, допомагаючи уникнути подібних проблем у майбутньому. Необхідно продовжувати реформувати систему правоохоронних органів, забезпечувати незалежність судової влади та гарантувати свободу слова, щоб забезпечити прозорість та підзвітність влади, що є критично важливим фактором для успішної євроінтеграції.
Протягом останніх років Чорногорія досягла певних успіхів у відкритті переговорних розділів з ЄС. За оцінками, країна може повністю закрити всі розділи до 2026 року та вступити у ЄС до 2028-го. Цей досвід підкреслює, що стабільний прогрес у реформах, посилена підтримка міжнародних партнерів та чітко визначені цілі є ключовими факторами, що дозволяють країнам, що прагнуть членства в ЄС, досягти успіху.
About the Author
